Моя осінь
І куди тобі, зрештою, потикатися, якщо не в цю осінь?
Де збирати каміння й розкладати листи по полицям?
Де шукати чергових, сезонно-мінливих відносин,
Потискаючи руки за рогом серійним моральним убивцям?
Переповзти потроху постійні сезонні дощі і морози,
Й перерити всю пам`ять, навести нарешті лад в закутках.
Й успіти так люто зненавидіти дощі, дороги і грози.
Й нарешті збагнути що людина усе ж не птах.
І десь під жовтень,
коли твою свідомість гризтимуть дикі звірі,
Коли ти не матимеш сили
ухилитися від осінніх потоків з неба,
Не лишиться нічого, окрім, хіба що,
якоїсь дешевої кави й такої ж за смаком твоєї мрії
Ти лиш тихо питатимеш:
«Чи воно мені треба?»
«Чи треба..?»
28.07.16
