Незбіжність
В очах твоїх блищить весна,
Кохання памолодь рясна.
В моїх лиш осені печаль.
Зими безпристрасний кришталь,
У глузду мертвій глибині,
Закув навіки мрій потік.
Скрадати гордість у вині
Рабом прирік.
Порожність фраз, словес туман,
Вогонь образ і вуст дурман,
Скрегоче в пам’яті кутку,
Довіру банячи хистку.
Так хоче вирватися дух..!
Лиш серце витискає лік,
Слабкий утворюючи рух
Думок-калік.
В її очах вогонь зірниць
Наївна молодості мить.
Трутиною мох зіниць
Зневіра престара чадить.
«Не варта гра плаксивих свіч» -
Підступно цокає затвор…
Відлунням окропляє ніч
Душі Кагор.
