Україно моя
Україно моя, моя рідна Вкраїно,
Зачаровує око твоя вічна краса.
Линуть в даль голубу тії роки невпинно,
Та любов в моїм серці до тебе не згаса.
Ти милуєш мене краєвидом безмежним,
І Дніпром синьооким, красою ночей,
Пишним садом рясним - океаном безбережним,
Чистим сяйвом чарівних дівочих очей.
Україно моя, моя рідна Вкраїно...
Зачаровано слухаю музику трав.
Ти зі мною вві сні й наяву щохвилинно,
Невмирущий твій образ мене зчарував.
Ти зі мною у радості, в смутку і болі,
Бо й сама ти зазнала немало нещасть.
Ти ніколи не мала щасливої долі,
Не просила ні в кого - бо хто ж тобі дасть?
Ти усі негаразди й незгоди терпіла,
Не тримала ніколи на когось ти зла
І прощала усім. Так, прощать ти уміла,
Все покірно у серці своєму несла.
Довго днями і ночами, молячись Богу,
Щастя й долі просила ти дітям своїм,
Щоби вибрали правди святої дорогу,
Щоби радість завжди дарували усім.
І почув Бог молитви твої, Україно,
Дарував найсвятіше, що в Нього було:
Ніжну пісню і мову оцю солов`їну,
Що вкраїнські серця зігрівають теплом.
Вийшла з березня, сяючи, сонячна вЕсна,
Вся уквітчана дивними барвами трав.
Усміхнулася всім Україна - й воскресла,
І пізнав її всяк, хто до цього не знав.
Всіх милує тепер краєвидом безмежним,
Дніпром синьооким, красою ночей,
Пишним садом рясним - океаном безбережним,
Срібним сяйвом чарівних дівочих очей.
Україно моя, моя рідна Вкраїно,
Не забуду повік твою вічну красу.
І нехай в синю даль линуть роки невпинно
-Я любов в своїм серці до тебе несу.
1993 р.
