Сповідь солдата
Чуєш, моя Україно!
Я не хотів вбивати.
Того, що був комусь сином,
Ту, кого кликали «мати».
Перед тобою виймаю
Все із душі, і з кишені.
Хтось, хто душі не має
Мовчки міняє мішені.
Завтра настане ранок.
Знову у руки зброю.
Каюсь, що будуть рани,
Кажуть, що ти зі мною.
Кажуть - тобі так треба,
Мусим життя – за волю
Тижнями плаче небо,
Мабуть, також від болю.
Тільки прошу не сердся,
Я не хотів їх вбити.
Пострілом прямо в серце.
Знову зі смертю квити.
Знову прошу пробачень.
Крові розлиті ріки.
Смерті щоб більше не бачить
Я опускаю віки.
