Не гарний одяг прикраша людину
Ще з давніх пір і по оцю годину
Взяла я вислів на усі літа:
Не гарний одяг прикраша людину,
А щире серце і душа проста.
Звичайно, без краси не обійтися,
Вона ж бо, кажуть, порятує світ,
В сім`ю єдину допоможе нам зійтися,
Благословить на перший наш політ.
Хіба на квіти не приємно нам дивитись,
Що буйним цвітом на весні цвітуть?
Лиш для краси їм суджено з`явитись,
Бо радувати око - їхня суть.
А ми ж не квіти, ми - всього лиш люди.
Недовгий в нас на цьому світі строк.
Нам - дарувать добро завжди і всюди
І тішитись красою тих квіток.
Не ми для когось служимо красою -
Нам світу чудеса її несуть.
Ми сильні, бо ми люди із тобою,
Ми самі створюєм навколишню красу.
Ніколи, ні, я зрозуміть не зможу
Тих жалюгідних і нікчемних тих нероб,
Що дбають у годину цю негожу,
Лиш як заповнити свій пишний гардероб.
Красивий одяг їхню душу прикриває,
За одягом отим - душа пуста.
А може, й зовсім там душі немає;
Вона у тих лиш є, де квітне доброта.
Настане час, коли тебе не стане, -
Нікому тої не минуть біди, -
Пройдуть роки, твоя краса прив`яне,
А доброта ж твоя жеврітиме завжди.
Тому живи, радій на цьому світі,
Та не стопчи цю істину просту:
Хай матимеш красу ти Нефертіті -
Цінують люди тільки доброту.
Отож, мій друже, знай достатку межі
І мій довіку вислів не забудь:
Хоча завжди стрічають по одежі -
Але по розуму одначе проведуть.
90-і рр.