Кава на двох
Моя "кава на двох" іще недопита,
Моя "кава на двох" чомусь чорна й гірка.
Може, цукру туди чи вершечків долити,
А можливо, хоч краплю туди молока?
Сип-не сип - але не посолодшає,
Лий-не лий - буде чорна й гірка,
Бо літами й душею не помолодшаю.
Ще й вродилася дивна й примхлива така:
Жде душа неземної святої любові,
Тіло ж прагне звичайних же плотських утіх.
Уже сніг посріблив мої скроні –
Я все думаю: "ГРІХ чи не гріх?!"
