Закинь журбу
Закинь журбу у дикі хащі,
Повір, настануть дні найкращі,
Життя веселкою заграє
І соловейком заспіває.
Тобі потрібно енергійно
До справи взятись, щоб надійно
Побудувать будівлю щастя
І ти повір, тобі це вдасться.
Журба, зневіра – це хвороби,
Хворіють ними лиш нероби,
Ти озирнись, життя триває,
За оптимістів воно дбає.
Не дай журбі знесилить душу,
Скажи собі: « Я жити мушу,
Я буду щастя будувати,
Бо треба душу рятувати.»
Ти не один, з тобою діти,
Тож треба дать їм порадіти
З життя прекрасного такого,
Ото ж працюй, як кажуть, з Богом.
м. Київ, 10.08.01
