Минає осінь
Минає осінь і втікають мрії
Так мало відлічила нам тепла,
Зійдуть зі снігом краплі безнадії,
Колись іще прийде ота весна.
А досі намітає білий спокій
Чекання і терпіння полотно
Малюнки на вікні як сон глибокий
І обіцяє, що мине й воно,
Оте забуте, приспане зітхання,
Що ще зривається із мертвих уст,
Оте невчасне, вирване зізнання,
Якого так чекала. Та боюсь.
Прийде весна і все почнеться знову,
Запустимо одвічну круговерть,
Продовжимо перервану розмову,
Допоки ще не підступила смерть.
