Перегоріло....

з рубрики / циклу «Лірика почуттів»

Перегоріло. Більше не болить.

Не муляє. Не скніє. Не тривожить.

А скільки ж було згаяних хвилин....

і марних сподівань, на глупство схожих....

Перегоріло. Знищило дотла

усіх очікувань нав’язливу турботу.

Насправді ж певно позбавляло зла,

що зморщечками множило скорботу....

Перегоріло. В домішках тривог

зотліло. Щезло. Розчинилось.

Зосталась лише купка засторог....

Чи справжня, а чи так – лише наснилась.....

Харів, 11.11.2016

Візьміть участь в обговоренні

14.02.2017 13:14 © ...

Щиро вдячна всім за відгуки!!!!!

17.12.2016 20:07 Богдана Копачинська => ©

Хай би лише наснилось.

12.12.2016 23:20 Світлана Рачинська => ©

Як же проникливо, Таню! Майстерно і глибоко! Дуже...

12.12.2016 08:08 Тетяна Чорновіл => ©

За тим, що перегоріло, марно сумувати...
Хоча... коли серце зберегло іскорку, йому не накажеш засторогам вірити.

Вона ще прийде, зоресяйна мить...
А там... іще не раз перегорить))))))))))))))

Перегоріло, дійсно?
А може ще горить?
Лиш
врешті-решт
прийшла Анестезія?

На кожному згарищі, завжди з`являються нові паростки...

ой, як же до щему знайомо... скільки того попелу вже в душі...