«Ніч заснула в кутку за карнизом…»

з рубрики / циклу «Пробудження»

Ніч заснула в кутку за карнизом…

Напівсонно блукаючи, погляд спинився,

роздивитися тіні за день відпочилої люстри.

Манівцями вже сон підкрадається сизий,

ніби ворона крик безголосо-німий,

у обійми свої обійме, не відпустить.

Колоритно метелик розтрушує попіл,

мерехтять уже спалені люстрою крила.

У земному житті, це всього лиш природа,

та для нього ця річ найважливіша окіл.

До світанку щоночі всі прагнення, всюди -

і світанок у кожного свій, свого роду.

Ніч заснула в кутку за карнизом...

А вчорашні турботи – з них сплетено кошик

і залишені в тому куточку де ніч.

Завтра вкотре верба поросте знову хмизом.

Круговерть... щоб не стала як вихору ошук

і не вкроїлась нитка земних протиріч.

БЦДСС, 28.05.2016