Розпад – Відновлення
Філософське Інь – Янь
Страшне вино ночей доспілих
по вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
І місяць чавить мої очі.
Та раптом чую: вище, тонше,
стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий бог ізходить – сонце.
Богдан Ігор Антонич
по вінця в черепі хлюпоче.
Буджуся сонний, неспокійний,
І місяць чавить мої очі.
Та раптом чую: вище, тонше,
стрункіше дзвонить ясна синь.
Драконе місяцю, загинь!
Ось білий бог ізходить – сонце.
Богдан Ігор Антонич
Темрява –
Перезріла Черешня,
Нудотний Присмак
Розпаду…
Метелик «Мертва голова»
Стікає соком-трунком…
Дурманне Запаморочення,
Своєрідний «чихир».
Рогатий Місяць –
Гнилиця Чорного
Небесного Лісу,
Вишкіряється
Щілиною
Провалля-рота.
З’являються
Дракон Місячний
Та
Дракон Сонячний.
Обидва – відновлені, юні…
Вони сплітаються
У сріблясто-золотистий
Вихор-Коло,
У Інь – Янь.
Розпад міниться
Відновленням - Відродженням.
Спалах «Срібло-Злато»
Змінює шкіру Місяця,
Вона стає чистою,
Золотисто-Сріблястою.
Місяць округлюється,
Втрачає ріжки,
Посміхається лагідно.
Темрява-Черешня
Набуває форми
Молодих, прозорих Ягід.
Щез метелик
«Мертва голова»,
Натомість
Тріпочуть прозорими крильцями
Стрункі бабки.
Загальне Народження
Ясного Світанку.
Усе Живе
Розпочинає
Новий Цикл!
