Ні скарбів, ні Слави…
Вища цінність
У лісі навесні
Спивали ми росу із листя
За краплиною краплину,
То був
Напій Кохання
Наш!
Не потребую ні скарбів,
Ні слави,
Ні захвату закоханих
Жінок,
Ні вишуканих ласощів,
Окрім
Горнятка чорної Пронизливої
Кави,
Для двох…
З Коханою,
На самоті,
Смакуємо
Напій Кохання
Ми
Неспішними,
Вогненними
Ковтками…
І Щастя –
З Нами!