Собачка кухар

Господарі огладжують собаку:

«Чудовий песик!» А хазяйка: «Ах!

Який же розум світиться, дивися,

В цих темних, мов каштанчики, очах!

Все знає він, та тільки не говорить!

Якби ж, - і почала фантазувати, -

Такі мав лапки, щоб тримали ложку,

Навчився б він і їсти готувати!

От уяви: ми порались на дачі,

У душі чисто вимились, як слід,

Заходимо до хати, а собачка

Давно уже зварив смачний обід!»

«Ой ні, не треба, - засміявсь господар, -

Обід такий – видовище сумне.

Смаки у нас з Сірком занадто різні:

Нам неїстівне, а йому – смачне!

Глядить із супу риб’яча голівка,

Навколо тихо плавають шкурки

Від ковбаси домашньої, а поруч

Ті, що зарив учора він, кістки.

Не хочеться чомусь такої їжі.

Але Сірко і про десерт подбав:

Він печиво собаче із крамниці

Господарям до чаю подавав».

Хазяйка посміхнулася: «І справді

Бажання їсти псячий корм нема!

Нехай Сірко охороняє хату,

А борщик краще я зварю сама».

Харків, Грудень 2016 р

Візьміть участь в обговоренні