Ялинка з дитинства
Я дістану срібну ялинку
І почну її прикрашати,
Хай радіє батьківська хата –
Йде до нас новорічне свято.
Так подумала: наші душі
Ніжним спомином я потішу,
І скляні прикраси з дитинства
На мохнаті віти повішу.
Бо вони вже давно чекають
У старій коробці з картону.
І нехай на мене погляне
З гілки срібний веселий слоник.
Знов засяяв чарівний горщик,
І хлоп’я на санчатах мчиться,
А серед сріблястої глиці
Хитра Бабця-Яга причаїться.
І раптово сталося чудо,
Здивувалися ми з тобою:
Бо ж ялинка срібляста штучна…
А чомусь пахтить, наче хвоя…
Харків, Грудень 2016 р
.gif "{#}")