Де ж ти?
з рубрики / циклу «Тому що люблю»
Ніч натягує в небі свій чорний холодний покров.
Розриває на шмаття години невтомної втечі.
Де ж ти є, моя чиста, обіцяна перша любов?
Що ти робиш у цей перетриманий вечір?
Там горять десь вогні. Місто спить і не спить.
Місто грає у хованки з часом світанку.
Йому - можна. Не скоро воно відшумить.
Буде гратися долями, певно, до ранку.
А зима, а зима... Може, краще дощу?
Може краще нестримної теплої зливи?
Але запах весни й лісового хвощу
Не дають ті гарячі зимові пориви.
Небо втомлено тане в потоці прощальних розмов.
Перша зірка бажанням яскравим сідає на плечі.
Де ти є, моя перша й остання у світі любов?
Що казав тобі сивий, цей втомлений вечір?
