Людська комедія
спека
Під сонячне танго спекотне
на площах та вулицях міст
відверте і невідворотне
жіноцтво танцює стриптиз…
У кризовій цій колотнечі,
тих в кому ще поклик не стих,
оголені ноги та плечі
ведуть до тілесних утіх.
Давно не в рожевому кольорі
жінки у моєму житті.
Розтративши мрії, мов долари,
я тихо захожу у тінь –
(сам грішний, мов пекло) і парко
стає не від спеки мені…
Їм Данте скадаав, їм Петрарка
сонети співав навесні.
...
А сонце все кличе і кличе
за місто без жестів та мов.
І кожна – немов Беатріче.
І кожен – Вергілій, немов.