Горюч – Камінь

Ой, Королю, Королю, Королику, 

Лихо-лишенько спіткало нас велике:

Горюч-Камінь день і ніч спокою не знає, 

Кров людська, немов ріка, з Каменю стікає.

Знову Нехристь-Змій напав, знов у люті буйний, 

До Країни тягне він пазурі отруйні.

Хлопці у бою із ним здобувають Славу, 

Посилай на битву нас – згине Гад кривавий!

Король

Вам не треба зброю брать: ворог злий, суворий, 

Із Драконом розпочну я переговори.

Громада

Ой, Королю, батько наш, ще не остаточно

Вгамувався лютий Змій: Кров тече струмочком…

Король

Недаремно розмовляв – ворога пом’якшив, 

Все ж Струмок перед Рікою – набагато краще!

Кров – жахливо, це – біда, це – Чорнюще Горе!

Свій «базар» продовжу я… Тьху! Переговори!

Громада

Батьку наш, коли ж біда зовсім нас покине –

З Горюч Каменя

Одна

падає Краплина!

Крапля Крові за добу, і кінця не видно…

Накажи – ми порвемо Гадину огидну!

Король

Кров є Кров і це – біда, Крапля все ж - не ріки, 

Знову з Гадом зустріч я

матиму велику, 

Все владнаємо добром і не треба війська…

(Ця Краплина – не моя, Кров не Королівська).