Великі перегони
Коли кінчаються великі перегони,
Святую правду знов брехня перемага,
Вона, формуючи із підлості загони,
Вериги правдоньки на себе натяга.
Кричить і б`є себе у груди кулаками,
Щоби повірили, що правда це вона,
Що керувать за всіх найкраще буде нами,
Тоді вже щастячка скуштуємо сповна.
І врешті віримо крикливій і завзятій,
Бо хто ж не хоче жити в щасті та добрі,
І попадаємось на гак брехні триклятій,
І знов не бачимо щасливої зорі.
Не можна вірити крикливим і багатим,
Брехлива підлість, то повітрячко для них,
Вони стрункого представлятимуть горбатим,
Якщо удасться, продадуть усіх святих.
Коли кінчаються великі перегони,
Святую правду не дамо ж на поталу,
Для нас вона встановить праведні закони,
Тож віддамо лиш їй гетьманську булаву.
>
м, 25.12.01.
