Бомж
Уколю наркотик,
Або вип`ю пляшку
Й відчуваю дотик
Кулака в мордяшку.
Це якийсь друзяка
Пар свій випускає,
А моя мордяка
З того все страждає.
Я б йому дав здачу
Та вже сил не маю,
Як його побачу,
То накостиляю.
І начищу морду,
І розквашу носа,
Пику його горду
Зморщить з перекосу.
Ось лежу в багнюці,
Чуюсь наче вдома –
Огірки на блюдці
Й пляшечка відома.
На наклейці хата,
Поле і пшениця,
Жизня розпроклята,
Треба похмилиться.
Й далі щось мугикав
Бомж в лахмітті дранім,
Може долю кликав
Ранком дуже раннім.
м. Київ, 31.01.02.