Плітка
Задивилась на сонечко квітка
І зів`яла за декілька днів,
І пішла між рослинами плітка –
Хтось позбутись її захотів.
Підійшов серед ясної днини
Та отрутою взяв й напоїв,
Мабуть, справа це тільки людини,
Хто ж крім неї будяк отруїв.
Та людина провини не мала
І спокійно саджала квітки,
Їх водою з криниць напувала
І не чула про себе плітки.
Та плітки розтягались як гума
І про квітчану смерть кожен знав,
А на сонце ніхто не подумав
І претензій до нього не мав.
Бо на сонці плям чорних не видно
І всі вірять, що чисте воно,
На звичайну ж людину безвинно
Можна вішать усяке лайно.
22.02.02
м. Київ, 22.02.02.
