Ох ти молодість
Його молодість минула
За радянських ще часів,
Та душа ще не забула
Як життю тоді радів.
Бродив босими ногами
Рано вранці по росі,
Слухав солов’я ночами
І страждав як і усі.
Що дівча не помічає
Як влюбився в неї він,
Хоча бачить, хоча знає
Це триває рік без змін.
Розмовляючи із нею
Він дивився на красу,
Мовчки звав її своєю,
Хоч казав - брехню несу.
Ох ти молодість наївна,
Його мрія не збулась,
Дівчина була чарівна,
Та другому віддалась.
Згодом іншу стрів дівчину
І побралися вони,
Й нині мають вже родину,
Є і дочки і сини.
Проживають не біденько,
Є онуки й правнук є,
Він же згадує тихенько
Про минулеє своє.
25.01.17.
м. Київ, 25.01.17.
