Штиль
Кола водою
Розходяться знову,
Збурене плесо
Чекає на хвилю.
Лиш кола
Приречено падають вниз.
Стихають до берега краю.
Каменем звурдити воду
Мертву, безвітряну.
І стихає вже озеро
Заколисане тишею.
Замкнулося коло.
Візьміть участь в обговоренні
01.02.2017 01:11 Тетяна Чорновіл => © |
 В лаконічних рядках сказано багато. За колами на воді приємно спостерігати, накладаючи на те дійство свої думки і сподівання. |
30.01.2017 09:53 Тетяна Белімова => © |
 Дякую за нове слово, Маріанно! Не знала раніше ні "звурджувати", ані "звурдити"... Класне слово і вірш теж! |