У СПОКОЇ ГИНЕ ПЕЧАЛЬ...
У спокої гине печаль,
Без порції спритного нерву.
Коли опускає вуаль
Любов, ідучи на перерву.
В думках повний штиль замість хвиль,
Що високо мрії здіймали.
На сотні і тисячі миль
Довкола життя розкидали.
Втомились бажання і сплять,
Ніщо не турбує їх більше.
Назустріч їм сни вже летять
І вкотре спрямують на інше.
Що було тепер, то – колись.
Все мчить і біжить у минуле.
Десь нові події сплелись
Та знову про них всі забули.
і гине в спокої печаль,
Без порції спритного нерву.
Коли опускає вуаль
Любов, ідучи на перерву.