Брунька
рондо-сонет
Натура плаче у журбі,
дощем заморосила.
А на вербі, а на вербі
вже брунька розпустилась.
Весна не скоро, далебі,
прийде, але приснилась
вона у лютому вербі
і брунька розпустилась.
І скрізь бере свої права
життєва, вільна сила:
десь – спалахнула наднова,
в нас – брунька розпустилась,
хтось – вперше винайшов слова:
кохана, люба, мила…
