На хрестинах
А в Оленки очѝська розкосі,
ще й куточки до скронь препідняті,
я таких ще не бачив досі:
не надивишся в них і за пів дня ти.
А в Оленки очѝська хитрющі,
ще й не ясно якого кольору:
коли мама вдягає в рюші –
лялька-лялькою в ніжнім колі рук.
А в Оленки бабусині очі:
буде внучка її – красунею!
– «Сплюнь, анцихрист, бо ще наврочиш!»
Краще – сплюну.
– «Тьфу-тьфу-тьфу» – сплюнув я…
Грішний, Отче, бо забобонний,
щоб Оленка була щасливою,
пити батюшка як заборонить –
рік триматиму цю епітимію!