Ця зима дуже дика й дивна
і виводить мене із себе:
он, дивіться: сидить депресивна.
а мені недостатньо неба.
я надихалась димом вулиці,
і змагалась із зимним вітром.
там коти до хатинок туляться,
там мене задушило повітря.
а іще захворіла осінню -
в мене дощ безпреривно плаче,
і в мені знову бракне просині,
волю синю забрали неначе.
я не знаю, чи інше буде...
ця зима досі геть холодна.
я із нею ще трішки побуду,
ще до завтра, або - до сьогодні.
