Радіймо - Зима!

з рубрики / циклу «Звичайне диво»

Зима... і ми живемо наче у пустелі...

Накинула білий порох на оселі.

Прислала купу свят і довгі вечори,

Чекали всі давно морозної пори.

Знов сніг сніжинку у вальсі з небес кружляє,

Зимова ніч у рік Новий дива здійсняє,

Виконує, чи ні, добрі мрії побажання:

Дарує щастя, усмішки, натхнення і кохання!

А от ялинці в дар, немов весільна, біла сукня –

Що і до свята пишна, і скромна до будня,

А вітрові дала морозяні пальчата –

Щипає він за ніс, за щічки – рум`яніють дівчата!

А іній зовсім і не білий, ти тільки придивись –

Всі барви літньої веселки там злились!

І сонце бавиться із ним: лоскоче і блищить,

Воно його займає, а іній ліг тай спить.

Все віхола завіяла, замела заметіль,

Пройшла пора тепла й пора гучних весіль...

Хоч взимку нам і холодно, але не на душі –

В очах вогні іскряться, і гріють ці вогні.

А ще – бенгальським вогником запалені серця,

І хочеться нам випити шампанського винця –

Щоб підняти настрій і щоб сказати тост.

Старий рік відступає – Новий займає пост.

Зима пухнаста, красива, чарівна...

Мороз малює на склі ті краї де живе вона,

В палац льодовий ховається, коли іде весна з літом,

Не розуміє зима, що вони хочуть її зігріти.

Зима гостює в нас щороку, рік у рік,

Радіймо, що зиму маємо, бо десь і не падає сніг...

Радіймо, що в нас є святки, колядки, віншування!

Родиною усі збираймось й починаймо святкування!

28.12.2003.