11.11.2014 10:17
for all
203 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Бойчук Роман

ТУМАНИ

ТУМАНИ

У тумани зодягнута осінь -

В спину дихає біла зима

І руде вириває волосся.

Листопада, неначе нема...

Йду, шматуючи сіру імлистість, 

Що по вінця у кожній з легень

І на осені мокрому листі

Послизаюсь і гублю зі жмень

Всі пунктири минувшого літа.

В смозі сивому видимість - "нуль, .."

Наче манна в повітрі розлита

З листопадово-мідних каструль.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.11.2014 23:04  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Спасибі велике Вам, Ганно! Радий!;) 

 12.11.2014 23:03  © ... => Ем Скитаній 

Та.., якось так заримувалося ;) Спасибі Вам! 

 12.11.2014 23:03  © ... => ВАЛЕНТИНА 

Щиро дякую! Приємно! 

 12.11.2014 23:03  © ... => Тетяна Белімова 

Дякую, Таню! 

 12.11.2014 09:27  Тетяна Белімова => © 

Про каструлі і манну - креативно так! Новий образ у тебе))
Жартую)) Сподобався вірш.  

 11.11.2014 20:46  ВАЛЕНТИНА => © 

Сподобалось! 

 11.11.2014 12:55  Ем Скитаній => © 

так, кастрюлі тут цікаві, не сподівані... 

 11.11.2014 10:48  ГАННА КОНАЗЮК => © 

І Ваша осінь теж чудова!)) Так. Починаються густі тумани, що сусіднього будинку не видно...))
Дуже гарна поезія!