«Біжить!”

Ірраціональне

Якщо Примара,
Хоче, щоб її слухали,
хай висловлюється
більш зрозуміло.

Вони відступали

У Непевний Напівморок,

Кружляли серед уламків

Минулих сподівань…

Кімната перетікала у кімнату

Сумного Лабіринту…

Щось

Переслідувало їх.

Не потрапляло на очі…

Все - Глухий Кут…

Через отвір зірваних Дверей

Наближалась

Фігура у Простирадлі,

А, може, у Савані?

Вона (дівчина) обійняла його,

Притиснулась усім тілом,

Тим самим скувала рухи,

Але він зумів,

Клацнув Запальничкою…

Спалахнув

Пекельний

Факел!

Вони проскочили

Повз,

Побігли власними

Слідами…

Їх переслідував

Дикий Регіт,

Веселий:

«Тікайте, біжить,

Заслужили… Відстрочку…

Не ганятимусь:

Вогонь – одна з Моїх

Стихій…

Не спотикайтеся,

Я підсвічу

Шлях

Вам!»