09.02.2017 14:40
для всіх
191
    
  3 | 3  
 © Оля Стасюк

Монохромні хвилі

Монохромні хвилі

До горизонту - хвилі монохромні, 

Несходжені стежки, чистенький сніг.

У цьому полі, у полоні втоми

Струшу нарешті пил людських доріг.


Брунатно-чорним ліс веде по краю, 

Перерізає річечку навскіс.

Тривожно крук над віттями кружляє –

Чи щось в собі ховає темний ліс?..


Вже краще ліс, вже краще темні хащі, 

Вже ліпше горло закує зима…

В рутині міст душа така пропаща, 

В рутині міст душа така німа.


Дроти висять понад козацьким полем.

Аж чорно – ген – сплітаються дроти.

Від людства й тут бракує нині волі, 

Куди ж тепер від нього утекти?..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.02.2017 10:29  Тетяна Белімова => © 

Відчулися ці хвилі, Олю... До мурах!

 09.02.2017 14:42  Світлана Рачинська => © 

Сильно, Оль. Дуже...