Мовчи
Мовчиш? Мовчи. І не здавайся іншим.
Вже цілий світ – вугільне полотно.
Вже ніч іде; її священна тиша
Приховує, що нам не все одно.
Сидиш в півкроки, вистиглий, холодний.
Зима скрипуча видалась взнаки.
Ти що, не бачиш крижану безодню,
Яка від нас на відстані руки?..
Піду у ніч. У напівталі смуги.
Хрустить на стежках вечоровий лід.
Холодна тиша пташкою над Бугом,
Немов зозуля, прокує услід.
Десь місяць висне, як гігантські п’яльці.
Морозна ніч ще й вітряна й вогка.
Але ітиму, доки змерзлі пальці
Не візьме тепла, ледь тремка рука.
