Осіння кава

з рубрики / циклу «Вірші»

Коли в руках я чашечку тримаю

На мить здається, - пальці обпечу,

Але як ніжний запах відчуваю

Тоді здається, я немов лечу.

Надворі діти грають у забави,

Але ця чашка прикувалася до рук,

Дурманить мене ніжний запах кави,

І вже дощу не чую тихий стук.

Напевно, я прокинуся від казки,

Коли солодкий вип`ю я напій,

Коли почую раптом я підказку

Узяти ручку і блокнотик свій.

То завітала моя муза в гості

Почувши запах, кавове тепло

Вікно відкрила швидко не зі злості,

І ненароком полетіло з листям скло!

Напевно, просто поспішала.

На каву у осінній тихий час

До цього зовсім я не знала,

Що так чудово час мине для нас.

Вона сміялася осіннім ніжним світлом,

А кава зникла непомітно у чашках.

І відчинила мої муза двері вітром,

Залишивши натхнення на листках.