Східне
Ніч напнула зірок
Споконівчний казковий шатер.
Глянь у карти таро-
Ти моя одаліска тепер.
Мов солодкий шербет,
Я поволі тебе відіп"ю,
Як уміє поет...
Увійди у оселю мою!
Не забий об поріг
Білі ноги- проекції снів...
Ти сьогодні в шатрі
Танцюватимеш гола мені.
У шандалі свічки
Нам освітять омріяний Рай...
Ти сандалі легкі
І туніку додолу скидай!
Наче шкіра змії,
Переливисте тіло твоє,
Що очами я їм,
Екзотичності шал надає,
І тендітно-тонка,
Наче плющ, що чинару обвив,
В бранзулеті рука,
Цей нестриманий тіла порив,
На моєму плечі
Нагородою Шаха лежить.
Ми удвох уночі
Помремо і повернемось жить...
В переплЕтенні тіл
Мов орнамент на килимі-ми...
...це одвіку віків
Називається щастям людьми.
