Чорний Яр
Фентезі
Ліс, лісопарк. Вечір.
Кожна стежинка помітна.
Світить Місяць. Повний.
Важко знайти вихід.
Здається – багаття поруч.
Дзеленчать електрички.
Дерева, кущі невпинно
Затягують в темні нетрі…
Маленька стара хатинка,
Стежина тече повз двері,
Лячно, неначе в дитинстві
Під впливом старої казки.
Скрип роздирає вуха.
Двері розчахнуті… Навстіж…
В білому струмені Світла –
Силует Чоловіка.
«Ви, мабуть, заблукали,
Дорогу знайдемо вранці,
Мені треба йти у справах,
Ходімо, влаштуєтесь
зручно…»
Дівчина пішла коридором,
Світлим, без жодної лампи,
Круглий відкрився отвір,
За отвором – номер готельний,
На номер люксовий схожий.
Кімната освітлена м’яко…
Хазяїн оселі вийшов,
Дівчина одна залишилась.
Тільки на ліжко присіла –
Забулася сном глибоким.
Прокинулась – враз відкрився
Круглий знайомий отвір.
Крок за поріг зробила –
Щезли молочні стіни:
Гілки, кущі, дерева,
Згасле кострище багаття…
Друзі до неї бігли,
Друзі її сварили,
Друзі раділи за неї.
Місце, де заблукала,
Де відшукала хатинку,
В селах навкруг називалось
Чорним
Бездонним,
Яром...
