Казка "Пригоди горобчика До"
У дворі в нас, як у лісі.
На старезному горісі
Лускає горішки білка,
Дятлик стукає об гілку
Ніжно так тук-тук, тук-тук.
Ледве втік від нього жук.
Налетів сердитий вітер,
Захитав кремезні віти
Й разом з вітром, як зайців
Полохливих, прилетіла
Зграя сірих горобців.
І відразу мама й тато
Почали їх рахувати:
"До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі.
Цінь-цвірінь, здається, всі.
Цінь-цвірінь, летіть під стріху
Там і затишно, і тихо".
Знають птахи на горісі,
Що живе сім нот у стрісі.
Що найстарший До горобчик
Дуже неслухняний хлопчик.
Він ловив у листі гав
І, як завжди, все проспав.
Скік із гілочки на гілку
Й бічить - на землі зернинка.
До зернятка підлетів
Й ледь від страху не зімлів.
Величезний чорний кіт
Там шукав собі обід.
Ця пригода не проста.
До лишився без хвоста
Й від ще більшої біди
Пострибав до лободи.
А в цей час сіреньке пір`я
Облетіло все подвір`я.
"До потрапив на обід,
З`їв його великий кіт," -
Плаче тато, плаче мама, -
" Не співать синочку гами.
О, мій До, о цінь-цвірінь,
Цінь-цвірінь, о цінь-цвірінь".
В лободі наш До спочив.
Трішки зерняток поїв.
Вечір. Цілковита тиша.
Сич злетів й подумав: "Миша!"
До ж в цю мить дививсь на небо
Й вспів цвірінькнуть: "Ні, не треба!
Що це? Куля-блискавиця
Чи на мене потяг мчиться?"
Та не статися біді,
Сич заплутавсь в лободі.
Страх в малого нароста,
Й він злітає без хвоста.
Поки До летить. мудрує.
Унизу життя вирує:
На городах посадили
Яблуні, черешні, сливи,
Ще картоплю, моркву, сині
Баклажани, перець, дині.
Шкідників тут ціле місто.
Їм усе це треба з`їсти.
Та до міста з-за межі
Підкрадаються вужі.
Жабки вилізли з болота.
Починається охота.
Хто незваний нині гість?
Хто кого сьогодні з`їсть?
Хтось у місті крикнув: "Ох!"
І здійнявсь переполох.
" Жабки справжні молодці.
І чому сплять горобці?" -
Тільки-но подумав - гілка.
Й полетів на землю стрімко.
"Хочу я до мами й тата,
А лечу-у-у в пахучу м`яту.
Підкажіть мені, де я?"
"Ти зі мною. Я - змія".
Й прошипіла: "Боягуз".
Від змії спас чорногуз.
Він затримавсь на охоті
В невеличкому болоті,
"Дякую тобі я,брате.
Віднеси до мами й тата."
Й чорногуз собі на втіху
З горобцем летить до стріхи.
Дуже раді мама й тато.
Вранці буде До співати.
Всі, хто тільки має вуха,
Довго ці пригоди слухав.
А, хто слухав - молодець!
Нашій казочці кінець.
Цінь-цвірінь.
.gif "{#}")
