07.07.2013 16:53
для всіх
1587
    
  4 | 4  
 © Нина Заец

Казка "Пригоди горобчика До"

У дворі в нас, як у лісі.

На старезному горісі

Лускає горішки білка,

Дятлик стукає об гілку

Ніжно так тук-тук, тук-тук.

Ледве втік від нього жук.

Налетів сердитий вітер,

Захитав кремезні віти

Й разом з вітром, як зайців

Полохливих, прилетіла

Зграя сірих горобців.

І відразу мама й тато 

Почали їх рахувати:

"До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі.

Цінь-цвірінь, здається, всі.

Цінь-цвірінь, летіть під стріху

Там і затишно, і тихо".

Знають птахи на горісі,

Що живе сім нот у стрісі.

Що найстарший До горобчик

Дуже неслухняний хлопчик.

Він ловив у листі гав

І, як завжди, все проспав.

Скік із гілочки на гілку

Й бічить - на землі зернинка.

До зернятка підлетів

Й ледь від страху не зімлів.

Величезний чорний кіт

Там шукав собі обід.

Ця пригода не проста.

До лишився без хвоста

Й від ще більшої біди 

Пострибав до лободи.

А в цей час сіреньке пір

Облетіло все подвір`я.

"До потрапив на обід,

З`їв його великий кіт," -

Плаче тато, плаче мама, -

" Не співать синочку гами.

О, мій До, о цінь-цвірінь,

Цінь-цвірінь, о цінь-цвірінь".



В лободі наш До спочив.

Трішки зерняток поїв.

Вечір. Цілковита тиша.

Сич злетів й подумав: "Миша!"

До ж в цю мить дививсь на небо

Й вспів цвірінькнуть: "Ні, не треба!

Що це? Куля-блискавиця

Чи на мене потяг мчиться?"

Та не статися біді,

Сич заплутавсь в лободі.

Страх в малого нароста,

Й він злітає без хвоста.



Поки До летить. мудрує.

Унизу життя вирує: 

На городах посадили

Яблуні, черешні, сливи,

Ще картоплю, моркву, сині

Баклажани, перець, дині.

Шкідників тут ціле місто.

Їм усе це треба з`їсти.

Та до міста з-за межі 

Підкрадаються вужі.

Жабки вилізли з болота.

Починається охота.

Хто незваний нині гість?

Хто кого сьогодні з`їсть?

Хтось у місті крикнув: "Ох!"

І здійнявсь переполох.

" Жабки справжні молодці.

І чому сплять горобці?" -

Тільки-но подумав - гілка.

Й полетів на землю стрімко.

"Хочу я до мами й тата,

А лечу-у-у в пахучу м`яту.

Підкажіть мені, де я?" 

"Ти зі мною. Я - змія".

Й прошипіла: "Боягуз".

Від змії спас чорногуз.

Він затримавсь на охоті

В невеличкому болоті,

"Дякую тобі я,брате.

Віднеси до мами й тата."

Й чорногуз собі на втіху

З горобцем летить до стріхи.

Дуже раді мама й тато.

Вранці буде До співати.

Всі, хто тільки має вуха,

Довго ці пригоди слухав.

А, хто слухав - молодець!

Нашій казочці кінець.

Цінь-цвірінь.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.11.2016 09:09  Каранда Галина => © 

 08.07.2013 09:09  Тадм 

Потішили :)

 07.07.2013 22:48  Каранда Галина 

{#}

 07.07.2013 18:51  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова казочка! ))) Дякую!