19.02.2017 21:08
для всіх
139
    
  1 | 1  
 © Душа

Кохана русалка i р. Удай

Кохана русалка i р. Удай

Ілюстрація -картина "Батько-Степ", гуаш, автор - Ольга Липа.


***

Колись, в прадавньому селі, 

Жив справжній хлопець, Петін син...

Летали в небі журавлі, 

Трудився в полі давний млин...


Та щось Микиті все не любо, 

Краса сумна у тишині...

Зоря готується до шлюбу, 

А він завжди в самотині...


У річці Удай, в старину

Іще русалки чаклували...

Манили хлопців в глибину, 

Християнську Душу забирали.


Раз повертався лісом вночі, 

З Іван-Купала святкування...

Зачарували його очі, 

І хороводнії гуляння.


Вони співали, танцювали, 

Зелені коси расплитали...

Одна сумна була, як ніч, 

За неї буде наша річ...


До пам`яти прийшов він вранці, 

А берег-Удай був в квіту...

Калина милая в рум`янці

Помітив він цю красоту...


"Чудний же сон мені наснився, 

Чого ж чекать від ночі- тьми"...

Він встав, і вмить перехрестився...

Пішов у Храм - співать Псалми...


С тих пір страждав юнак-Микита, 

Що спокій залишив навік.

Русалка ніби і забута...

Душа хворіла цілий рік.


До знахарки його водили, 

Відмовилась допомогти...

А в Удаю знов хвилі пливли, 

На рушнику Святім - Хрести.


Пройшов той рік, і знову липень

Та ось уже Іван-Купала...

Пісні здалека чув наш легінь, 

Дорога знову заблищала...


Побачив він свою журбу, 

Вона розчісувала коси...

І залучала ворожбу, 

Де на траві блищали роси...


"Ти не лякайся, хлопче, милий, 

Врятуй же, легеню, мене!!!

О, друже, гарний, сизокрилий, 

С тобою сонечко ясне!


Та не утоплениця я, 

Душа похрещена моя...

А за красу я заплатила, 

Я водяного підкорила.


Вкрав лиходій мене на дно, 

Рум`янець зник, коса зелена...

Я п`ю чаклунськее вино, 

Я в`язень лютого полону...


Я проводжу тебе до нього, 

У царство мар і, темних мрій, 

І буде складна ця дорога, 

Перемогти його зумій!!!


Ти, хлопче, милий, пом`ятай, 

Під ноги в річці не дивись...

І з ним лихим не розмовляй, 

Проклятого ти не торкнись.


Тризубом окаянним, ями, 

Чаклун під Удаєм скопав...

Лякав русалками, словами

Та легінь лихо те здолав!!!


І попросив пощади в сонця, 

Проклятий дух нечистих снів.

Та вчили милосердю хлопця, 

Як всі батьки своїх синів.


Він відступити погодився...

І в мить на світі опинився, 

Ждала на березі дівчина

Рум`яна, гарна, як калина...


Він заслужив свое кохання, 

Нечисту силу переміг...

І врятував Душі Благання, 

Благословив їх в Церкві Бог!!!


А в Удаю не раз купались, 

Мій батько, я, наш давний рід.

І зжити більш не намагались

Злі духі Хрищений нарід...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.02.2017 23:45  Панін Олександр Миколайович... => © 

Гарна поезія, народна.
Ту русалку малу,
Наче рідну дочку
Водяник видавав
Та й за гарного юного хлопця...
Він його гартував,
Силу
перевіряв....
Наче вчора,
Було це...