Русалка
Стікала ніч в покоси,
У росяні гаї,
Русалка світлокоса
Наснилася мені
Стояла край обриву,
Почувся тихий сплеск,
Покрила воду хвиля
У синяві небес
«Це як же ти, серденько,
(Не вірю сам собі),
Ти плаваєш у небі
І зразу ж у воді?!»
«Та так! - всміхнулась щиро, -
В цій казці в чім сльоза:
Спускаються на землю
До нас і небеса»…
