20.02.2017
з рубрики / циклу «кроки»
Кати! Кати! Царьки й кати!
Гнобителі мого народу!
Без племені ви і без роду,
Країну вплутали в пути!
Брехню родили, роздавали,
А кров вбиралася в бруківку
Людей впихали в вантажівки
На це ви навіть не зважали!
Вогонь і дим. Людей навала
За горло давлять микрофони,
Тріщать лоби, блищать шоломи,
Он ще чіясь дитина впала…
Приціл зорю відображає
Убивця бачить мої очі
На небо шлях мені пророчить
Повітря постріл пробиває…
А куля дурно смерть кохає,
І сльози котяться щоками
Він не обійме більше мами,
Вже кров бруківка не приймає…
Дорогоцінна кров народу,
Коли ж ви врешті нап’єтеся?!
Коли ж іуди схаменетесь?!
На волю пустите свободу!
Десь із небес вже сурми грають
Ні, ми не станем на коліна,
За нами Бог і Україна, -
Рабів до раю не пускають!
