21.02.2017 07:48
для всіх
217
    
  4 | 4  
 © Тетяна Чорновіл

Боже ти мій...

Боже ти мій...

з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»

Переклад вірша Варлама Шаламова
«Боже ты мой, сколько…»,
«Синяя тетрадь»

Боже ти мій, скільки

Битого в оскілки

Сонця на снігу, 

Хто на світу клині

В скатерки перлинні

Загорнув тайгу?


Сплять ведмеді вгріті, 

Хутро барви міді

Втиснувши в барліг.

Що зима їм! Спати

Кожен волохатий

До весни заліг.


А зайцям, лисицям

Блиск той не годиться, 

Надто ясно скрізь, 

Через блиск бентежний

Заєць обережний

Заховався в ліс.


Попетлявши трохи, 

Заячі дороги

Нюшить лиска вслід, 

Де ліси манливо

Струшують тремтливу

Білу тишу з віт.


Мох олені чинно

Дістають з коліна, 

Розгорнувши сніг.

Чий азарт поета

Вишколить естета

Із оленя зміг?


А куріпки в стаді, 

Випасові раді, 

Забрели в кущі.

Задля маскування

Повдягали зрання

Снігові плащі.


Бач, куріпки ласі

На вівса запаси

В шпарці земляній.

Хитрі на роздоллі, 

А курми в неволі

Розгрібали б гній.


У рудої білки

Вистрибів із гілки

Марна суєта.

На подобу кішки, 

Та різниця трішки

В якості хвоста.


Глухарі байдужі

До суєт, і в стужі

Їм біди нема.

Дрихнуть між сучками –

Лапи в них крючками

Вп’ялись не дарма.


Все на диво схоже.

Хто ж відчує, Боже, 

Барви красоти?

Осягти їх може

Хто ще, світлий Боже, –

Тільки я та Ти.


-


Боже ты мой, сколько

Солнечных осколков

На тугом снегу, 

Для кого же нужно

Скатертью жемчужной

Застилать тайгу?


Крепко спят медведи

Цвета темной меди

В глубине берлог.

Меховым, косматым

Нипочем зима-то, 

Каждый спать залег.


Зайцам и лисицам

Скатерть не годится, 

Слишком ярок блеск, 

Слишком блеск тревожен.

Заяц осторожен

И укрылся в лес.


Заячьей дорогой, 

Подождав немного, 

Поплелась лиса.

Снова молчаливы, 

До смерти пугливы

Белые леса.


Достают олени, 

Вставши на колени, 

Из-под снега мох.

Кто бы, видя это, 

Воспитать эстета

Из оленя мог?


Куропаток стадо

Бродит меж кустами, 

Пастбище ища.

В целях маскировки

Зимние плутовки

В снеговых плащах.


Куропатки падки

На зерна остатки

И нашли овес.

Губа-то не дура, 

Были бы вы куры –

Рыли бы навоз.


Приучилась белка

Презирать безделки, 

Слишком занята, 

Прыгает, как кошка, 

Разница немножко

В качестве хвоста.


И приличья птичьи

Явно безразличны

Спящим глухарям.

Дрыхнут вон на сучьях, 

Благо лапы-крючья

Им даны не зря.


Ну, а нынче все же

Кто же видит, Боже, 

Краски красоты?

Кто понять их может, 

Кто же, светлый Боже, –

Только я да Ты.

Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 23.02.2017 09:49  Оля Стасюк => © 

Легко читається і дуже миле закінчення) Як завжди, гарно попрацювали)

 23.02.2017 05:20  Серго Сокольник => © 

Так... Ми розуміємо... Ви трудівниця, Таню)

 22.02.2017 07:31  Георгій Грищенко => © 

Чудовий вірш та класний переклад.

 21.02.2017 22:36  Анна Ольтенберг => © 

так спочатку налаштувалась на одне, а розвиток дії інший)) чудовий, як завжди, переклад!

 21.02.2017 16:33  Душа => © 

Чудова лірика, гарний переклад, пані Тетяно!!! Щасти Вам!!!

З повагою!!!

 21.02.2017 14:52  Григорій Божок => © 

Аж душа співає, Коли я читаю Барви красоти, Спасибі поетесі Знімаю кашкета: Слово - з висоти!

 21.02.2017 14:06  Надія Крайнюк => © 

Чудовий, пізнавальний віршик для дітей. Переклад чудовий! Бажаю щастя і добра!

 21.02.2017 09:26  Каранда Галина => © 

несподіваний вірш від Шарламова... я по заголовку зовсім іншого чекала, емоційно тяжкого, філософського... а тут так... світло, легенько...