Калина-вишня

Калина-вишня, любов не вийшла,

Калина-вишня, як макiв цвiт,

Калина-вишня, журба колишня.

Калина-вишня, спивай,  мій свiт!

Довірив вітру свою вiн долю…

По степу мчався сумний козак,

Як наречену, кохав вiн волю.

Курив лиш люльку, плясав гопак.

Летить крiзь степ вiн, немов на крилах,

Дощ у волоссi, зоря в очах,

Нiчне де небо завжд`и у перлах.

Там справжній хлопець не знає страх.

Свобiдний вiтре i степ мiй рiдний,

Укрий росою  ти удову.

Як свічка сяяв  захід вогняний

Коли мiй любий  йшов на вiйну.

Почервонiли квiти калини,

Ридала вишня,  як зойк вiкiв,

А спiв орлиний та журавлиний

Звучав у серцi нічних вiнкiв.

Тепер ти вишня, а я калина,

В твоїх обіймах я розцвіту.

Пiвденний вiтер  вiнчав долину,

Там де подружжя завжди в цвiту.

Калина-вишня любов не вийшла,

Калина-вишня, як макiв цвiт,

Калина-вишня, журба колишня.

Калина-вишня, спивай, мій свiт!