Ви надто швидко стали дорослими
Небо пронизало кулями гострими,
Знову зима заплямована кров`ю.
Ви стали надто швидко дорослими,
Швидко збагнули силу любові.
Там, серед куль, гранат і пострілів,
Там, де дорога пліч-о-пліч із смертю,
Ви надто швидко стали дорослими,
Йшли під гранати, аби не померти.
Знали-бо, знали, що небо не сонячне,
І що лелека похований з гільзами.
Але ми досі ще віримо в соняхи.
Вірим, що їм ще спинитись не пізно.