01.03.2017 03:32
для всіх
130
    
  4 | 4  
 © Серго Сокольник

Декаданс осені

Декаданс осені

На світ спада нічна імла, 

Немов покрови...

Тебе до мене привела 

Дорога знову


Одпити темряви вина-

Сумного зілля, 

Що нас посвячує до дна

В гірке похмілля...


Над попелищем сивий дим...

І знають люди-

Чого домігся, не завжди

З тобою буде...


То наливай кохання жбан-

Останній спомин!..

Нехай майбутнього туман

Серця наповнить


І приховається в серцях

Тепло минуле.

...бажання Мавками в лісах

Нічних заснули, 


І ми заснемо назавжди, 

Торішнім цвітом

Там, звідки скільки не іди, 

Не в змозі вийти


За межі потаєнних кіл, 

Що креслить доля, 

Повз класи пізнавальних шкіл

Сумні юдолі, 


В яких бажання залягли 

В тісні пенали, 

В яких колись і ми були, 

І все пізнали, 


З яких ми рано відійшли

У неминуче, 

У ті тумани, що колись 

і нас розлучать...


Та ми БУЛИ... -ЯК МИ БУЛИ!..-

Шепочуть губи...

То до останньої налий

Сумної згуби.



Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.03.2017 09:27  Георгій Грищенко => © 

Чудовий вірш про сумне. Натхнення Вам!

 03.03.2017 01:47  Тетяна Чорновіл => © 

Красиві образи з сумним настроєвим присмаком.
Нехай сумна згуба минає!

 02.03.2017 17:52  Душа => © 

Яка у Вас натхненна лірика, пане Серго, вірю, прожито!!!))))

 01.03.2017 21:14  Надія Крайнюк => © 

Чудовий вірш. Хоч і сумний, а все одно гарно. Прочитала на одному диханні. Дякую!!!