Гарячий лід

Слова, текст пісні «Гарячий лід» Ірена

В годину вечірню у парку самотнім -

Там жінка блукала в рясну заметіль.

Лягали сніжинки, немов у безодню,

На вії її, мов на схили круті.

Вона прогорнула русяве волосся,

Утерла з очей полум`яну сльозу...

Ще з давніх часів в неї так повелося:

Ніхто не зважав на жіночу красу.

Ходила по парку вона сумовито,

Шукаючи долі й людського тепла.

І плакало серце, любов`ю сповите.

Чому ж тая жінка самотня була?

Ніколи не мала кохання палкого,

А просто любила усіх на землі.

Любити усіх - не любити нікого;

Мов птиця, літать на підбитім крилі.

На віях її не тануть сніжинки,

Сідають тихенько на ніжній руці.

"Немає душі у холодної жінки", -

Так думають всі, так говорять усі.

А очі у неї скляні, мов озерце,

У погляді тому - ніяких прикрас.

Чому ж ви, сніжинки, не впали у серце?

Воно б розтопило, мов сонечко, вас.

Бо серце у жінки, як пломінь, гаряче,

Любові у ньому - хоч йди до вінця.

Прислухайтесь, люди: то серденько плаче,

Та ваші його не почують серця.

1996 р.