Дивно...

з рубрики / циклу «ми»

Битими шибками душі у відчаї

Дивляться в світ.

Все перекручено, втрачено звичаї

Навкруги лід.

Дітки калічками спалені свічками

Земле стрічай.

Совість оглухлая, - вуха затикані

Мляво п’є чай.

Дід на околиці на сонце молиться

Захід іде.

Ранку чарівного старцю так хочеться,

А чи діжде?

Мама над люлькою з чубчиком-гулькою

Сина кача.

А за стіною смерть із горгулькою

Ставить печать.

На підвіконні наче б то сонні

Кали в плачу.

Рижий котяра спить на ослоні

Бути дощу.

Я ще незнаю, сплю я чи марю

Очі в замку.

Мабуть на диво своє чекаю

В білім вінку.

Хвилька за хвилькою годинник тинькає

Час все іде.

Як не минути місця з зупинкою

Де щастя жде.

Битими шибками душі з надією

Дивляться в світ.

Дивно, та й досі квітню радію я

В сорок п’ять літ.

Візьміть участь в обговоренні

Сподобалось!
І форма і зміст - до душі.
Настроєво так!

Хай цей стан залишиться надовго

Чудовий ритмічний вірш! Незвичний для Вас. Приємно, що Ви опановуєте і нові розміри, і нові теми.
Хочу звернути Вашу увагу на цей рядочок, у якому можна дуже просто уникнути росіянізму - на Ваш розсуд:
Хвилька за хвилькою годинник тінькає
Час все іде.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ