09.06.2014 00:28
18+
350
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Не лялька

Не лялька

Майже по Ібсену

Не лялька я. Я – справжня. Вмію плакати;

І сльози ці – солоні, не вода.

Ну не така я. Люблю осінь з мрякою.

Ну дивна трохи. Але все ж – жива…


Ну мрію дивно. Не того очікую.

Але ж я щось та й значу на землі!

Пробачте… Мабуть, стала істеричною, 

Не те у мене пишеться в душі.


Мені буває хороше і райдужно, 

А часом в серце рветься дикий дзвін.

Я ж-бо не лялька. І мені не байдуже.

Я, може, просто з інших поколінь.


Зізнаюся, наплутала із мріями, 

Це просто нічка по душі пройшла.

Не барбі я, не мила лялька з віями:

Я – справжня. Я щось значу. Я жива.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.06.2014 11:50  Деркач Олександр => © 

Класно

 10.06.2014 13:49  Ганна Коназюк => © 

Красиво! Впевненість останніх рядочків тобі дуже імпонує!))

 09.06.2014 10:41  Тетяна Чорновіл => © 

Останній рядок - життєстверджуючий!
Ти не повинна ні перед ким виправдовуватись за свою індивідуальність!
Це твій світ! А може хтось поряд подумки виправдовується перед тобою... що не такий, як ти????

 09.06.2014 10:03  Світлана Рачинська => © 

Олю, значиш! І багато!!! Чудовий вірш!!!

 09.06.2014 09:56  Тетяна Белімова => © 

{#} саме так! жива!!! справжня!!! самодостатня!!! і гарна!!!! 

 09.06.2014 08:49  Сашко Новік => © 

Цікаво, думаю