14.03.2017 11:48
для всіх
269
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Джерело

Джерело

Асфальт – немов навощений дощем, 

Маленьке місто, пагорби в тумані.

Скраєчку тиха річечка тече.

Свята вода.

Ідуть сюди прочани.

Ідуть, ідуть... Січе холодний дощ.

В краплинах клени – мов у срібних латах.

Куди іду? В яку із сотень прощ?..

І чи іду на прощу, чи на страту?..

Чи знову сповідь душу розгрішить, 

Чи буде мов ножем по свіжій рані?..

Свята водичка потічком біжить.

Зникає разом з болем у тумані.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.03.2017 09:05  Пендюра Едуард => © 

Ідеально.

 16.03.2017 21:52  Віктор Насипаний => © 

Молодець!Гарний вірш.

 15.03.2017 10:12  Тетяна Белімова => © 

Вода - свята! Однозначно! Маєш рацію, Олю. Вірш вийшов чудовий. Не лише за формою.

 14.03.2017 21:58  Каранда Галина => © 

я зрозуміла, що мені треба... святої води...
дякую, Олю.