Джерело
Асфальт – немов навощений дощем,
Маленьке місто, пагорби в тумані.
Скраєчку тиха річечка тече.
Свята вода.
Ідуть сюди прочани.
Ідуть, ідуть... Січе холодний дощ.
В краплинах клени – мов у срібних латах.
Куди іду? В яку із сотень прощ?..
І чи іду на прощу, чи на страту?..
Чи знову сповідь душу розгрішить,
Чи буде мов ножем по свіжій рані?..
Свята водичка потічком біжить.
Зникає разом з болем у тумані.
