Промені з адулярових хмар
Мої хороші, любі промені,
З хмар адулярових навскіс –
Як ви зігнали чорних воронів
І оживили цілий ліс!..
Весна вас нарікала списами,
Поет – саваном висоти,
А ще, здавалось, між карнизами
Бог з неба потічок спустив.
Над полем нанизали жайворів,
Проткнули стрілами ріллю –
І Всесвіт суєти і гамору
Пустили в тиху течію.
Мої хороші, любі промені,
Від болю вільні й від зими, -
Які ж ви світлі і нескорені!
Які ж невільні й сірі ми...
