Я сіверянка!
Я – сіверянка. Роду мого кроки
У цім краю дзвеніли, як мечі.
Земля князів, і воїв, і пророків,
І мудрих – не з легенди – сівачів.
Я – сіверянка. Гордістю сповита.
Мій ріндий краю – свято й оберіг.
В нас вечори духм’яні, наче квіти,
У нас і ранки – з праведних доріг.
Я – сіверянка! Правнучка далеких
Синів відважних древньої землі.
Яка весна!.. І знов летять лелеки!
І зерна прокидаються в ріллі.
Я – сіверянка! Тут моє роздолля.
Деснянські зорі світять крізь віки.
І край коханий обіймає доля
У два крила і в дві мої руки.
