Минає лихо мовчазне’
Я скоро буду виходити на вулиці Києва
з траурною пов`язкою на рукаві –
умирає мати поезії мого народу!
Все називається Україною –
універмаг, ресторан, фабрика.
Хліб український,
телебачення теж українське.
На горілчаній етикетці
експортний гетьман з булавою.
І тільки мова чужа у власному домі.
У шовінізму кігті підсвідомі.
Ліна Костенко, "Зоряний інтеграл"
з траурною пов`язкою на рукаві –
умирає мати поезії мого народу!
Все називається Україною –
універмаг, ресторан, фабрика.
Хліб український,
телебачення теж українське.
На горілчаній етикетці
експортний гетьман з булавою.
І тільки мова чужа у власному домі.
У шовінізму кігті підсвідомі.
Ліна Костенко, "Зоряний інтеграл"
Між українцями питання,
навіщо їм чуже ярмо,
російськомовне спілкування
по Раді річкою плиньмо.
З трибуни хибні ллють промови:
образи, жарти без кінця.
Немає краще в світі мови,
за сенсом низького слівця.
Вже ворожнечі є чимало,
між депутатами війна.
Недосконалу совість мали,
з російськомовного лайна.
Їх недоторканість дістала,
у залі сонні, як щури.
В країні «човен розхитали»
під три чорти, на всі вітри.
За Мову встане Україна,
минає лихо мовчазне’, .
Ніхто не стане на коліна -
нас краща доля не мине!
Юрій СЛАЩОВ©18.03.2017
