Оля Стасюк Душа німа
Душа – німа.
А пробує слова,
Немов земне святе своє причастя.
І відчуває раптом, що жива,
Що не така уже вона й пропаща.
Що в неї є не стеля – височінь,
Що є куди летіти,
Що не сутінь,
А дикий світ із нелюдських створінь
Заборонив їй дихати і бути.
Течуть по жилах врешті їй слова
І кров, відживши, розправляє крила.
Душа
жива -
Невже
душа
жива?
Душа
жива;
Вона
заговорила.
21.03.2017 09:00 Олена Вишневська => © |
 Чудовісімо, Олю! |
21.03.2017 08:32 Тетяна Белімова => © |
Вітаю з днем поезії)))))))))) |
20.03.2017 23:27 Віталій Перетятько => © |
 "Вона заговорила". |
20.03.2017 10:45 Ольга Моцебекер => © |
 Гарно, Оленько. Відгукнулися рядочки. Забрала в улюблене). |
20.03.2017 09:55 Тетяна Белімова => Душа |
 Пані Олю, як матимете хвилинку, загляньте в цю публікацію. Видається, що буде Вам близьким. |
20.03.2017 09:54 Тетяна Белімова => © |
Красивий і трепетний твір, Олю)) |